Розвиток креативно-синергетичного мислення школярів засобами
декоративно-ужиткової творчості
Об’єктивна реальність життя сучасного суспільства є такою, що майже третина його пов’язана із процесами суспільного виробництва. А відтак, слід вважати вкрай необхідним для прогресу нації створення сучасних і належних умов для формування такого типу свідомості особистості, яка ототожнює власний сенс життя з участю у виробничих процесах. Формування такої особистості є акмеологічною метою сучасної технологічної освіти школярів, оскільки вона є високо інтегрованою дидактичною системою, в якій об’єктивно реалізується синергетична парадигма освіти як з точки зору її змісту (інтеграція фактів з основ наук в осмисленні сутності технологічних процесів), так і з точки зору організації практичної діяльності (інтеграція інтелектуальних (зокрема мислення) операцій, дій та прийомів з практичними операціями, діями та прийомами в технологічних процесах) [1,2].
Тому я вважаю, що одним із головних завдань сучасної технологічної освіти є розвиток синергетичного мислення як основи інтелектуальної та креативної здатності оптимально використовувати наявні теоретичні та практичні знання і вміння для вирішення виробничих проблем.
Така значущість технологічної освіти вимагає забезпечення нового рівня її якості, який відповідає сучасним вимогам інформаційного суспільства, потребує нового рівня організації навчальної діяльності. З цього погляду, в організації навчально-виховного процесу технологічних дисциплін головним є не передача знань, а навчання оволодінню способами поповнення знань і швидкої орієнтації в розгалуженій системі знань, а також способами самоосвіти. Цьому в певній мірі сприяє проектно-технологічна система трудової підготовки молоді, що впроваджується в сучасній школі. Зокрема при такій системі трудового навчання здійснюється повний спектр дій від пошуку об’єкта проектування до його реалізації. З цієї точки зору досягається не тільки можливість інтегрувати в процесах мислення та уяви різні фактори, які б сприяли наданню об’єкту проектування певних якостей, але й забезпечується реальне дидактичне середовище для творчого, нестандартного (креативного) мислення. Відтак можна вважати проектно-технологічну діяльність такою, що сама володіє певним синергізмом та разом з тим забезпечує передумови розвитку у учнів синергетично-креативних здібностей, яких сьогодні конче потребує сучасне суспільне виробництво [3].
Слід зазначити, що синергетичний підхід знайшов своє відображення у проектно-технологічній діяльності і сприяє в опануванні усіх рівнів пізнання, уміння міркувати, розв’язувати проблеми. Така діяльність націлює дитину на розвиток критичного і логічного мислення у засвоєнні знань, толерантності, технологічності у доведення своєї думки, вміння працювати з інформацією. Учитель повинен так навчити, щоб дітям було цікаво, щоб вони не помічали, що навчаються. А найголовніше – навчити працювати самостійно, творчо та ініціативно, спонукати бути не спостерігачами, а активними учасниками процесів і відносин.
Синергетика звичайно не вирішує всіх проблем освіти. Вона лише допомагає управляти, здійснювати і виробляти стратегії. Пропонує ефективні освітні технології і переосмислення вже відомих підходів. Стимулює власні, можливо ще не проявлені лінії розвитку, можливість підготуватися до участі у громадському житті, бути впевненим у собі, у своїх діях. Тоді предмет, що викладає вчитель стає активним засобом розвитку дитини.
Отже при організації трудової підготовки школярів можна і необхідно забезпечувати розвиток синергетично-креативного мислення як властивості яка забезпечить в майбутньому прогрес суспільного виробництва.
